Вибір методу лікування травми проводиться після ретельної діагностики. Консервативні методи лікування в пріоритеті у лікарів нашого Центру ‒ оперативне втручання рекомендується у тому випадку, коли терапія безсила
Остеосинтез
Остеосинтез – хірургічна репозиція, зіставлення кісткових уламків за допомогою різних фіксуючих конструкцій, що забезпечують тривале усунення їх рухливості. Мета остеосинтезу – забезпечення стабільної фіксації уламків у правильному положенні із збереженням функціональної осі сегмента, стабілізація зони перелому до повного зрощення кісткових фрагментів.
Метод є одним із основних при лікуванні нестабільних переломів довгих трубчастих кісток, а часто і єдиним можливим при внутрішньосуглобових переломах із порушенням цілісності суглобової поверхні. Показаннями до застосування остеосинтезу є:
переломи з розбіжністю уламків;
внутрішньосуглобові переломи;
небезпека переходу закритого перелому у відкритий ;
відсутність можливості провести закриту репозицію уламків;
невдале консервативне лікування (повторне усунення уламків);
перелом, що не зростається;
хибний суглоб.
Сучасні високотехнологічні методи остеосинтезу потребують:
ретельного передопераційного обстеження пацієнта;
проведення томографічного обстеження при внутрішньосуглобових переломах;
чіткого планування перебігу оперативного втручання;
наявності наборів інструментів для встановлення фіксаторів;
можливості вибору фіксатора у розмірному ряду;
відповідної підготовки оперуючого хірурга та всієї операційної бригади.
Розрізняють два основні види остеосинтезу:
Внутрішній (занурювальний) остеосинтез – це метод лікування переломів за допомогою різних імплантатів, які фіксують кісткові уламки всередині тіла пацієнта. Імплантати це штифти, пластини, гвинти, спиці, дріт.
Зовнішній (черезкістковий) остеосинтез, коли кісткові уламки з’єднують за допомогою дистракційно-компресійних апаратів зовнішньої фіксації (найпоширенішим з яких є апарат Ілізарова).
Такий вид оперативного лікування називається ще внутрішньокістковим чи інтрамедулярним. Штифти при цьому вводять у внутрішню порожнину (кістномозкову порожнину) довгих трубчастих кісток, а саме їх довгої частини діафізів. Вони забезпечують міцну фіксацію уламків. Перевагою інтрамедулярного остеосинтезу штифтами вважається його мінімальна травматичність та можливість навантажувати зламану кінцівку вже за кілька днів після оперативного лікування. Використовуються штифти без блокування, що є округлими стрижнями. Їх вводять у кістковомозкову порожнину та заклинюють там. Така методика можлива при поперечних переломах стегнової, великогомілкової та плечової кісток, що мають кістковомозкову порожнину досить великого діаметра. При необхідності міцнішої фіксації уламків застосовується розсвердлювання спинномозкової порожнини за допомогою спеціальних свердл.
Для збільшення міцності фіксації застосовуються спеціальні штифти з блокуванням, які мають отвори на верхньому і нижньому кінці. Через ці отвори вводять гвинти, що проходять через кістку. Цей вид остеосинтезу називають блокований інтрамедулярний остеосинтез (БІОС).
На сьогоднішній день існує безліч різних варіантів штифтів для кожної довгої трубчастої кістки.
Також застосовуються самоблокуючі інтрамедулярні штифти, застосування яких дозволяє максимально скоротити терміни оперативного втручання.
За допомогою блокуючих гвинтів досягають міцної фіксації штифта в ділянках кістки вище і нижче за перелом. Зафіксовані уламки не зможуть зміщуватись по довжині або повертатися навколо своєї осі. Такі штифти можуть використовуватися і при переломах поблизу кінцевої ділянки трубчастих кісток і навіть при переломах оскольчатих. Для цих випадків виготовляються штифти спеціальної конструкції. Крім цього, штифти з блокуванням можуть бути вже кістковомозкового каналу кістки, що не вимагає розсвердлювання кістковомозкового каналу та сприяє збереженню внутрішньокісткового кровообігу.
У більшості випадків блокований інтрамедулярний остеосинтез (БІОС) настільки стабільний, що пацієнтам дозволяється дозоване навантаження на пошкоджену кінцівку вже наступної доби після операції. Більше того, таке навантаження стимулює формування кісткової мозолі та зрощення перелому.
БІОС є методом вибору при переломах діафізів довгих трубчастих кісток, особливо стегна і великогомілкової кістки, так як з одного боку найменшою мірою порушує кровопостачання кістки, а з іншого оптимально приймає осьове навантаження і дозволяє скоротити терміни використання тростини і милиць.
Накістковий остеосинтез виконують за допомогою пластинок різної довжини, ширини, форми та товщини, в яких зроблені отвори. Через отвори пластину з’єднують із кісткою за допомогою гвинтів.
Останнім досягненням в області остеосинтезу кісткового є пластини з кутової, а тепер ще й поліаксіальної стабільністю. Крім різьблення на гвинті, за допомогою якого він вкручується в кістку і фіксується в ній, є різьблення в отворах пластини і голівки гвинта, за рахунок чого капелюшок гвинта міцно фіксується в пластині. Такий спосіб фіксації гвинтів у пластині значно збільшує стабільність остеосинтезу.
Особливе місце займає зовнішній черезкістковий остеосинтез, який виконується за допомогою дистракційно-компресійних апаратів. Цей метод остеосинтезу застосовується найчастіше без оголення зони перелому і дає можливість зробити репозицію та стабільну фіксацію уламків. Суть методу полягає у проведенні через кістку спиць або стрижнів, що фіксуються над поверхнею шкіри в апараті зовнішньої фіксації.
Апарати зовнішньої фіксації незамінні при лікуванні складної високоергічної травми (наприклад, вогнепальної або мінно-вибухової), що супроводжується масивними дефектами кісткової та м’яких тканин, при збереженому периферичному кровопостачанні кінцівки.
Як і будь-яка інша операція, остеосинтез вимагає курсу реабілітації після його проведення, тим більше коли хірургічне втручання стосується кісток. Такий метод лікування дозволяє розпочати реабілітацію досить рано, оскільки кістки надійно фіксуються, і тривала іммобілізація не потрібна.
Для порівняння, при консервативному лікуванні пацієнту кілька тижнів протипоказано навантажувати уражене місце, а після остеосинтезу за лічені дні пацієнт повертається до нормального життя, але з обмеженнями. Забороняється сильно навантажувати кінцівку, також необхідно регулярно відвідувати фахівця, щоб той міг оцінити стан кістки.
Остеосинтез стегна допоміг урятувати життя багатьом пацієнтам. Якщо раніше перелом шийки стегна був практично вироком для пацієнта, тому що люди помирали через нестачу руху, їм доводилося лежати по кілька місяців, то зараз після остеосинтезу пацієнт вже через тиждень може ходити за допомогою милиць.
Для швидкого відновлення пацієнту призначають:
– правильне харчування;
– здоровий спосіб життя;
– лікувальну фізкультуру;
– фізіотерапевтичне лікування.
Така терапія допоможе покращити кровообіг у ураженій ділянці та прискорити регенерацію тканин. У період реабілітації нерідко вдаються до медикаментозного лікування. У перші дні після операції пацієнту призначають приймати антибіотики, а при болях анальгетики та нестероїдні протизапальні засоби. Також показано прийом вітамінів для зміцнення загального імунітету.
З кожним днем така медична процедура як артроскопія набирає все більшої популярності і стає обов’язковою у багатьох провідних клініках. Проте, далеко не кожен пацієнт знає, що таке артроскопія. Вона є дослідженням суглоба за допомогою спеціальної відеокамери. Лікар робить два невеликі проколи в області суглоба. В один із них він вводить оптичну систему, а далі проводить огляд. В іншому отворі він провадить необхідні маніпуляції. Зображення, яке відображається на екрані, збільшено в 4 рази. Таким чином, можна встановити точний діагноз, виявити причину болю, виявити пошкодження зв’язок.
Лікар може призначити операцію артроскопії за наявності таких захворювань:
Переваги артроскопічної операції перед іншими методами:
мінімальний ризик зараження – під час операції лікар робить невеликий зовнішній розріз до 5,5 міліметрів
достовірність – за допомогою оптичної системи можна побачити весь суглоб (при відкритих операціях – лише його частину в області розрізу), що дозволяє провести повну діагностику патології
короткий період реабілітації після артроскопії – пацієнт може наступати на оперовану ногу вже через 1 годину після хірургічного втручання. При цьому загальний термін вимушеної непрацездатності становить близько 2 тижнів. Через 1,5 місяці можна повертатися до спортивних тренувань та важкої фізичної роботи
мінімальний термін перебування в стаціонарі – пацієнт вписуватися вже наступного дня після артроскопічної операції
доступність – ціна на артроскопію входить у середній вартісний сегмент
відсутність рубців – після процедури на тілі хворого не залишається післяопераційних рубців, які можуть псувати зовнішній вигляд людини і спричинити комплекси
Як проходить артроскопія в нашій клініці (етапи):
Симптоми, від яких ви можете позбутися за допомогою артроскопії:
